Волицька громада

Житомирська область, Житомирський район

с.Волиця

 Так історично склалося, що зручне розташування села вздовш шляху Р18, висока активність місцевих жителів, стало основною причиною обрання її центром громади. Саме тут місцеві жителі та жителі сусідніх сіл перекривали рух автомобілів шляхом Р18, відстоюючи своєм право на створення Волицької сільської громади, прагнучи лишити позаду застарілий механізм управління з району. Першим сільським Головою новоствореної громади в жовтні 2020 р. обрано Шаповалова Андрія Володимировича.

 Розташоване село на лівому березі річки Ів’янки (притоки р. Тетерів) за 9 км. від м. Андрушівка на північний схід та за 7 км від залізничної станції Степок. В 1850 році у Волиці проживало 545 жителів, які мешкали в 110 дворах, в 1900 р. — 1358 жителів і проживали вони в 244 дворах. Перед Великою вітчизняною війною в селі нараховувалось 1561 чоловік — 401 двір. Уродженцем с. Волиця є доктор медичних наук І.Г.Талько та повний кавалер ордена Слави П.І. Красовський.

 Ще за царського часу Волиця називалась Зарубинецькою, на відміну від інших Волиць Київської губернії. Наприклад, в Попільнянському районі є теж Волиця, але її раніше називали Мала Волиця або Маркова Волиця. Село виникло давно, ще коли його мешканці були козаками. В селі тоді була дерев’яна церква, побудована козаками. Перші письмові відомості про село датуються 1605 роком. В середині ХІХ ст. Волиця належала поміщикам Сигізмунду та Броніславу Рациборовським під патронажем їх матері Терези. Потім переходила у власність їх потомкам. В ХІХ ст. була Свято-Михайлівська церква, дерев’яна, 7-го класу. Церква мала 56 десятин землі. Храм був побудований в кінці ХУІІІ ст. До 1923 року село Волиця Зарубинецька було в складі Ходорківської волості сквирського повіту. Була в селі стара дерев’яна церква, яку розібрали в 30-х роках минулого століття, на її місці стоять приватні будинки, а з матеріалу від церкви збудували сільський клуб. За свідченням старожилів, неподалік від клубу також знаходилась мурована каплиця, підвалини якої слугували усипальницею родини Раціборовських. Каплицю теж знесли при облаштуванні території навколо клубу.

Близько від центру села – великий тваринницький комплекс, який зараз працює відсотків на 30. Основні споруди – 1960-х років (на деяких викладено цеглою «1960», «1964»), але є й більш нові – 1970-х. Незвичною, як для села, є споруда «пожежної частини» із невеличкою, але справжньою каланчею, вона зведена в 1960-х на території ремонтних майстерень і до сьогодні має задовільний стан,хоча прямих своїх функцій вже не виконує.

В селі Волиця зберігся скромний класицистичний палацик Рациборовських середини ХІХ ст.. Якщо їхати автошляхом  Р-18 Житомир –Попільня – Сквира -Володарка – Ставище. Палац знаходиться за нею (з дороги його не видно). В колишньому палаці сьогодні знаходиться сільська школа.

Довідка про історичну спадщину

Сьогодні с. Волиця є Цетральну садибою громади. Має школу, садочок, будинок культури, волицьку амбулаторію загальної практики сімейної медицини, магазини, кафе, заправка АЗС.

Основне фермерське господарство СТОВ "ДОБРОБУТ"- галузь рослинництва.

 

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора