Через призму століть(із історії села Стара Котельня)
Село Стара Котельня розташоване на мальовничих берегах річки Гуйва (притока Тетерева).
В льодовиковий і післяльодовиковий періоди поверхневі породи поступово розмивалися, і це привело до утворення невеликих котлоподібних понижень. Наявність річки, родючі, придатні до землеробства ґрунти, наявність лісів і було причиною заселення долини річки в давнину.
На території села люди жили ще в ІІ-VІ століттях. Про це свідчать виявлені залишки поселення черняхівської культури. Під назвами Котельнич, Котельниця, Котельня неодноразово згадується в літописах за 1143-1169 роки. Котельнич був своєрідним форпостом у боротьбі зі степовими кочівниками. Про важливість укріпленого поселення як стратегічного пункту в системі оборони давньоруських земель говорить і те, що з середини ХІІ ст. містечко знаходилось під безпосереднім контролем Великого Київського Князя.
Мала площа городища (близько 1 га), характер археологічних знахідок (невелика кількість залишків череп’яного посуду, кісток тварин, обломки зброї) говорять про те, що тут жила невелика кількість людей, а в період Київської Русі цілком можливо, що тут була лише військова залога. І лише під час ворожої навали сюди стікався люд із основного поселення, шукаючи порятунку за фортечними валами і тримаючи кругову оборону.
З усіх боків містечко було захищено земляним валом і на заході і на півночі цей вал утворила в основному природа, а східний і південний були рукотворними.
Південний і залишки східного валу були зруйновані в кінці 70-х на початку 80-х років минулого століття під час будівництва лікарні і лазні, хоча над рікою ще й досі можна побачити рештки південного валу.
У Київському літописі від 1143 року описана велика буря від якої постраждав град Котельнич: «У той же рік була така велика буря, якої ото не було ніколи. Навколо города Котельнича рознесла і доми, і майно, і комори, і хліб із стодол. А спроста сказати - наче рать узяла і не зосталось в коморах нічого. А деякі знаходили лати в болоті, занесені бурею»
Котельниця згадується в літописі 1147 року, як володіння Київського князя Святослава Володимировича. 1159 року згадується Котельниця в зв’язку із грабунком половців, 1162 року Котельниця згадується як місце, де з’єднались до походу війська галицького князя Мстислава і київського Рюрика Ростиславовича.
Котельня також згадується у «Літописі Павла Граб’янки» 1660 року. Мова йде про бої польського війська в союзі з татарами проти козацьких військ під проводом Юрія Хмельницького і російських військ під командуванням Шереметьєва в районі Чуднова і Слободищ: «А ще за кілька тижнів і хліб вийшов (у війська Шереметьєва), оскільки він, виходячи з Котельні, наказав знищити усі кінські та людські запаси, собі на шкоду».
Є згадка про Котельню і в «Літописі Самійла Величка».
«1655 року татари почали пустошити Поділля. Отож, запобігаючи цьому лиху, Хмельницький зараз-таки направив доброго вояка, брацлавського полковника Богуна з десятьма тисячами свіжого доброго козацького війська проти татарських загонів, що пороз’їжджались по Україні збирати ясир…. Ці загони повертались поодинці зі своїми здобичами і користями від Чуднова, Котельні, Кодні, Корнина та інших дальших тамтешніх місць… Вони несподівано впали в Богунові сіті…»
З 1362 року по 1569 рік містечко Котельнич знаходилось у володінні Литовського князівства, було прописане до Житомирського замку, підчинялось Житомирському старості.
Після Люблінської унії 1569 року територія Житомирщини входить до Речі Посполитої, а власником Котельні став князь Костянтин Ружинський. Містечко неодноразово згадується в історичних документах періоду визвольної війни та в козацьких літописах.
В одному із документів, датованому 1648 роком, згадується про Костьол в Котельні, де польська шляхта в схронах храму переховувала награбовані коштовності. В листі, датованому 1648 роком, польський магнат Ярема Вишневецький просить все київського старосту Адама Кисіль виділити 50 тисяч злотих, щоб відшкодувати збитки, які зазнав він від котелянського бидла, яке пограбувало схрони костьолу. Невідомо, чи були виділені злоті, але відомо те, що в цьому ж 1648 році ярема Вишневецький жорстоко розправився з населенням Котельні. Відомо й те, що споруда костьолу тих часів не збереглась. Його було спалено.
Споруда костьолу, яка збереглась до наших днів була побудована у 1781 році поміщиком Антонієм Прушинським, у володінні якого перебувала Котельня. Будівництво костьолу розпочалося у 1763 році. Такий довготривалий період будівництва, 18 років, пояснюється тим, що для міцності вапняної суміші добавляли 75 відсотків яєчних білків, щоб споруда була міцною.
А таку велику кількість яєць за короткий період зібрати було неможливо. 1 листопада 1783 року костьол було освячено. Про це свідчить напис латинськими літерами над вхідними дверима костьолу.
Крім богослужіння при костьолі у 1785 році була влаштована лікарня на кошти брата Антонія Прушинського – Станіслава, каштеляна Житомирського, яка проіснувала майже 3 роки.
У 1788 році при костьолі була організована початкова школа, де органіст вчив дітей грамоти.
В 1797 році містечко Котельня ввійшло до складу Волинської губернії Житомирського повіту. Котелянський костьол було відведено до Луцько-Житомирської Римо-Католицької Єпархії. Прихід костьолу межував з Бердичівським, Коднянським, Ліщинським, Івницьким, Вчерайшенським і Білопільським приходами.
Котелянський прихід мав високий статус, його відвідують особи високого сану. Також він відносився до числа найбагатших костьолів Правобережної України.
В Житомирському обласному архіві зберігся один із небагатьох історичних документів по справі призначення адміністратором Котелянського приходу ксьондза Йосифа Голубецького та передачі майна костьолу датований 18 серпня 1897 року.
В документі дається опис костьолу та його стан.
Частина в якій влаштований головний алтар, повернута на захід, фронтом на схід. Довжина складає 10 сажнів, ширина 7 сажнів і два аршина. Споруда розділена на три частини: центральна і по боках дві каплиці.
У 1843 році дах костьолу був покритий залізними листами і пофарбований в червоний колір. В тому ж році був влаштований дерев’яний купол, покритий листовим залізом. На ньому залізний позолочений хрест висотою три аршини.
Вхід до костьолу перекривають подвійні дерев’яні двері. Всередині костьолу знаходиться сім дерев’яних алтарів, оздоблених позолотою. Головний алтар влаштований у 1838 році. В кожному із семи алтарів розміщені по три ікони, які були придбані на протязі 1860-1890 років. Всіх ікон було 22.
Особливою красою виділявся алтар для процесій з різьбою та позолотою, де була розміщена в золотій рамці ікона Святого Антонія Падуанського.
В костьолі було розміщено 16 медальйонів в дорогій оздобі із зображенням святих. Медальйони були вмонтовані в стіни. Їх дарували знатні католики, що вінчалися в Котелянському костьолі. В даний час медальйони знаходяться в одному з Київських музеїв.
В 1892 році ксьондз Людовик Козловський побудував навколо костьолу цегляну огорожу, в якій була влаштована висотою в три аршини дзвіниця, яка мала три дзвони вагою від 5 до 9,5 пудів.
В 1893 році Людовик Козловський придбав для костьолу новий орган.
За версту від костьолу за містечком був приходський цвинтар, на якому була цегляна каплиця, біля неї дерев’яна дзвіниця з двома дзвонами. Костьол з каплицею з’єднував підземний хід.
Котельнянці були активними учасниками гайдамацьких рухів. 1734 року селяни разом із загоном гайдамаків зруйнували панський маєток у Котельні.
В 1866 році Котельня стала волосним центром до складу якого входило 32 населених пункти. В цей час значно зросла кількість прихожан і складало 2398 чоловік.
В містечку тоді налічувалось 436 дворів, працював пивоварний завод, діяло 12 приватних крамниць, через кожні два тижні збиралися ярмарки. З того часу одна частина містечка стала називатися Старою, а друга Новою Котельнею.
В кінці ХІХ століття землі Котельні перейшли до цукрозаводчика Терещенка. Угіддя Котелянського маєтку, розташовані поблизу Андрушівського цукрового заводу, становили особливий інтерес. Більша частина посівів була відведена під посіви цукрових буряків. На вирощуванні буряків широко використовувалась наймана праця. Поряд з котельнянцями на полях працювали люди із сусідніх сіл.
У листопаді 1905 року під впливом революційних подій, що проходили в країні, в Котельні відбувся масовий мітинг, в якому взяли участь представники 25 сіл та 5 хуторів. У червні 1906 року місцеві селяни, змовившись, пустили худобу на землі поміщика. Землевласник наказав зайняти її і зачинити в оборі. Тоді натовп селян, побивши охоронника, поламав огорожу і випустив худобу. Виступи селян не припинялись не припинялись протягом усього літа. В жовтні для придушення бунту до містечка прибув каральний загін. Селян карали різками, багатьох віддали до суду.
Котельня в той період стала центром різного роду кустарних промислів. Особливого поширення набули шевський, ковальський, ткацький промисли та плетіння з лози.
У 1913 році розпочалися заняття у двокласному училищі, де навчалося 188 учнів, працювала земська поштова станція, земська лікарня, аптека.
Наприкінці 1920 року в Старій Котельні нараховувалось 769 дворів, в яких проживало 4211 чоловік. Весною 1921 року вдалося засіяти 60 відсотків ріллі. Відновили роботу паровий млин, шкіряний завод.
У 1924 році на хуторі Ліски створено першу сільськогосподарську артіль «Вільна праця».
У 1927 році в містечку засновано молочарське та машинно-тракторне товариство, з квітня почав діяти маслоробний завод.
Здійснювались заходи щодо розвитку освіти та культури. Влітку 1922 року в Старій Котельні відкрито семирічку трудову школу і хату-читальню. Для ліквідації неписьменності створено 2 гуртки, навчання в яких проводилось в кілька потоків. За один потік курс навчання проходило 40 чоловік. У 1926 році відкрито народний будинок (клуб) та бібліотеку.
У 1929 році створюється колективне господарство «Нове життя», в якому об’єдналось 107 селянських господарств. Колгосп мав 460 га. землі та 12 пар коней.
Розпочалася масова колективізація. На кінець 1930 року в містечку вже створено 4 колгоспи, в яких об’єдналось 67 відсотків усіх селянських господарств. Не всі селяни сприймали колективізацію. Чинився опір. Проходили арешти, деякі селянські сім’ї виселялись за межі України.
У 1931 році відбулося укрупнення колгоспів. З чотирьох господарств утворено два – «Нове життя» та імені Тельмана. Важливу роль в роботі господарств відігравала Котелянська МТС.
В 30-ті роки значних успіхів досягнуто в соціальній сфері. В селі працювали неповна середня (семирічна), середня школи та 4-х класна єврейська школа, в яких навчалося близько 600 учнів. Діяли два клуби, бібліотека. Двічі на тиждень приїздила кінопересувка.
26 серпня 1935 року було заарештовано ксьондза Романа Владиславовича Яновського, а в 1937 році Котельнянський костьол було закрито.
Також боролися із самогоноварінням.
Колгосп «Нове життя» та ім. Тельмана у 1950 році об’єднали в одне господарство під назвою «Більшовик», головою якого було обрано агронома Л.А. Любченко.
До 1953 року збудовано 19 виробничих приміщень, а також пересувну електростанцію потужністю 28 кіловат.
1959 року колгосп «Більшовик» об’єднано з господарством «Червоний Жовтень» с. Старосілля.
На початку 70-х років минулого століття колгосп «Більшовик» був одним з найбільших господарств області. За ним було закріплено 5095 га землі, в т.ч.3744 га орної, 425 га пасовищ і луків, 54 га саду. В господарстві був створений машинно-тракторний парк, у якому налічувалось 37 тракторів, 40 вантажних автомашин, 29 різних комбайнів, 100 електромоторів та багато іншої техніки.
У 1971 році розпочато перебудову Старої Котельні згідно з генеральним планом, на що держава асигнувала 8,6 млн. карбованців. В центрі села побудовані двохповерхові котеджі, п’ятиповерховий готель, банно-пральний комбінат, будинок побуту, торгівельний центр, будинок культури, кінотеатр, спортивний комплекс, нову школу та лікарню, прокладено водопровід. В 1990 році село газифіковано.
В 1991 році почалися роботи по відновленню приміщення костьолу.
За кількістю населення, культурно-побутовим рівнем життя та своїм місце розташуванням село Стара Котельня є одним з найбільших та мальовничих сіл району.
В селі є діючий будинок культури, бібліотека, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, школа, садочок, працюють магазини, кафе, почта. Найбільше фермерське господарство СТОВ "Старокотельнянське", яки вирощує зернові та працює в галузі тваринництва.
До сьогодні збереглося польське кладовище, з старовинними гротами та входом до підземних тунелів. В 60-х роках вхід в тунель засипали, оскільки місцева влада вважала його небезпечним.
Місцевими жителями створено музей Любчинко Любові Андріївні.
Саме в Старій Котельні проживає одна з сучасних українських художниць Гебрич Валентина.
З 2016-2020 р Головою сільської ради працював Свірський Сергій Альфредович.З 2004-2016 роки Головою сільської ради був Бондарчук Василь Михайлович.
З листопада 2020 р. очолив Старокотельнянський Старостинський округ Халін Олег Генадійович.
