Безбар’єрне спілкування: як будувати комунікацію з людьми, які мають порушення зору
Взаємодія з людиною, яка має порушення зору, не вимагає спеціальної підготовки чи особливих знань. Вона вимагає того самого, що й будь-яке людське спілкування: уваги, поваги та готовності бачити перш за все особистість, а не особливості фізичного стану. Більшість непорозумінь виникає не зі злих намірів, а через брак інформації.
Саме тому ділимося порадами, які допоможуть зробити ваше спілкування комфортним та коректним:
Мова як основний інструмент взаєморозуміння
Під час зустрічі назвіть себе та людей поруч, якщо це доречно, а також коротко опишіть місце, де перебуваєте.
При спілкуванні з групою незрячих людей, щоразу називайте ім'я того, до кого саме говорите.
Завжди звертайтеся безпосередньо до людини, а не до її супровідника.
Якщо читаєте текст для людини з порушенням зору, спочатку поясніть, що саме будете читати, і не пропускайте інформацію без прохання про це.
Якщо ви хочете зачитати щось незрячій людині — не змінюйте манеру свого мовлення, говоріть своїм звичайним голосом й не замінюйте читання переказом.
Уточніть, як зручніше комунікувати, адже хтось віддає перевагу телефонним розмовам, інші — голосовим чи текстовим повідомленням, які зчитує програма екранного доступу.
Не запитуйте про причину порушення зору у незрячої людини, якщо ви не досить добре з нею знайомі — їй може бути некомфортно про це говорити.
Якщо ви їсте разом у закладі — скажіть, яку страву приносять, де вона стоїть і що є в тарілці. Не кладіть нічого на тарілку без попередження.
Надсилаючи голосове повідомлення зробіть коротку паузу після початку запису, тому що під час його відтворення завершується озвучення даних з екрана, через що перші слова вашого послання людина може не почути.
Інформацію про те, що відбувається довкола, незрячі люди сприймають за допомогою слуху, проте якщо відбувається щось важливе, але незрозуміле на слух, — опишіть це.
Що говорити — і чого треба уникати
“помацайте” — 
“подивіться”;
“я відведу Вас” — “я можу сходити з Вами, якщо ви не проти”;
“там” — “праворуч від вас на відстані метра”;
“ось тут” — “перед вами біля краю столу”, “перед вами на рівні колін”;
“сюди” — “до дверей за пів метра праворуч”;
“візьміть це” — “можете взяти кружку, вона на столі перед вами, ручка повернута ліворуч”;
“перед вами” — “перед вами приблизно на один крок”;
“тримайте” — “я тримаю папку, зараз передам вам до рук”;
“там попереду” — “за два кроки перед вами дверний отвір”;
“поверніть сюди” — “поверніть праворуч/ліворуч”;
“ось цей стілець” — “стілець стоїть перед вами ліворуч, на відстані пів метра”;
“пройдіть сюди” — “пройдіть три кроки вперед до столу”;
“обережно” — “сходи починаються через крок”, “перед вами поруччя на рівні руки”;
“тут високий поріг” — “перед вами поріг, приблизно 10 сантиметрів заввишки”;
“там вільно” — “праворуч від вас вільний прохід шириною приблизно метр”.
Незрячі люди орієнтуються в просторі за допомогою тростини або інших допоміжних засобів, тому не торкайтеся їх і не переміщуйте без дозволу. А собака-поводир — це частина навігації та безпеки людини, а не просто домашній улюбленець. Не варто без дозволу гладити його, відволікати, гратися й давати команди.
Тактильна комунікація і супровід
Якщо маєте бажання потиснути руку — попередьте про це.
Запропонуйте допомогу у супроводі, щоб людина могла зорієнтуватися, але не наполягайте на цьому.
Запитайте “Чи зручно вам, якщо я стану зліва/справа?” або “У якому темпі вам зручніше рухатися?”.
Слідкуйте, щоб двері, вікна чи дверцята меблів були зачинені й не завдали шкоди людині під час пересування. Також звертайте увагу на предмети, що можуть розбитися.
Попереджайте про перешкоди — сходинки, пороги, бордюри, низькі гілки, зміну поверхні під ногами.
За столом запропонуйте незрячій людині безпечне місце, де немає гарячих напоїв чи крихких предметів.
Не намагайтеся силоміць посадити людину, підштовхуючи до стільця. Опишіть, де стоїть стілець, і покладіть її руку на його спинку.
При спуску або підйомі на сходах незряча людина має взяти вас під руку, а ви маєте покласти іншу її руку на поручні. Далі, виконавши цей алгоритм, підіймайтеся або спускайтеся сходами.
Порушення зору можуть проявлятися по-різному: від слабкозорості до повної незрячості. Проте це не заважає людям навчатися, працювати, відпочивати та втілювати свої плани. Головне завдання оточення — навчитися поважати цей простір і будувати спілкування на принципах гідності та рівності.
